Урок №2 Вимоги державних та міжнародних стандартів, технічних умов до характеристики матеріалів Групи 3; 4; 6 Матеріалознавство

ЗПК-5 Оволодіння основами матеріалознавства

Урок №2 Вимоги державних та міжнародних стандартів, технічних умов до характеристики матеріалів

Стандартизація будівельних матеріалів

Стандартизація – система єдиних загальноприйнятих нормативів за типами, параметрами, розмірами і якістю виробів, за величинами вимірів показників, методами випробування, контролю, правилами пакування, маркування і зберігання продукції. Стандартизація сприяє встановленню певного граничного рівня якості готової продукції.

Стандарт – нормативно-технічний документ, що встановлює певний комплекс норм, правил і вимог до об’єкта стандартизації і затверджений у встановленому порядку.

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується державними будівельними нормами і стандартами. Порушення норм і стандартів призводить до ускладнень, зниження якості виконуваних робіт та будівельної продукції, виникнення аварійних ситуацій та нещасних випадків.

Основними завданнями стандартизації та нормування в будівництві є:

— проведення єдиної технічної політики;

— забезпечення надійності та безпеки об'єктів будівництва;

— встановлення вимог, що забезпечують здорові і безпечні умови праці та побуту в населених пунктах, будівлях, спорудах, підприємствах, які проектуються;

— забезпечення належного науково-технічного рівня та якості будівництва на основі впровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду в практику проектування і будівництва, виробництва будівельних конструкцій, виробів та матеріалів;

— раціональне використання земель, природних ресурсів та охорона навколишнього середовища;

— скорочення інвестиційного циклу та підвищення ефективності капітальних вкладень;

— економія матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів;

— удосконалення організації проектування та інженерних відшукувань, кошторисної справи будівництва і виробництва будівельних конструкції, виробів та матеріалів.

Нормативні документи (НД) в галузі будівництва поділяються на такі види:

— державні стандарти — ДСТ;

— державні будівельні норми — ДБН;

— відомчі будівельні норми — ВБН;

— регіональні будівельні норми — РБН;

— технічні умови — ТУ.

ДСТ України встановлюють организаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об'єктів будівництва і промислової продукції будівельного призначення, вони забезпечують їх розробку, виробництво (виготовлення) та експлуатацію (використання).

ДБН України розробляються на продукцію, процеси та послуги в галузі містобудування (вишукування, проектування, територіальна діяльність, зведення, реконструкція і реставрація об'єктів будівництва, планування і забудова населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управління і економіки будівництва.

ВБН України розробляються при відсутності ДБН або при необхідності встановлення вимог, що перевищують (доповнюють) вимоги ДБН, з урахуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомства.

РБН України містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій.

ТУ встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції будівельного призначення, її виготовлення, упакування, маркування, приймання, контролю та випробувань, транспортування та зберігання.

З метою спрощення користування, а також для забезпечення обліково-реєістраційної єдності нормативна документація шифрується. Структура шифру включає буквені (Х) і цифрові (У) елементи позначення, які розподіляються знаками «крапка» і «тире» відповідно до схеми:

В Україні діє державна система стандартизації.

Основні вимоги до якості матеріалів, виробів і готових конструкцій масового застосування встановлюються Державними стандартами Україні (ДСТУ), галузевими стандартами (ГСТ), технічними умовами (ТУ).

ДСТУ і ТУ розробляються на основі новітніх досягнень науки і техніки і містять: точне визначення матеріалу, класифікацію за марками й сортами, технічні умови на виготовлення, методи випробування, умови зберігання і транспортування.

ДСТУ і ТУ – документи, які встановлюють, що даний матеріал чи вироб схвалені для виробництва і застосування при визначеній його якості. ДСТУ і ТУ мають силу закону.

Основні положення будівельного проектування і виробництва будівельних робіт регламентуються Будівельними нормами і правилами (БНІП) і Державними будівельними нормами України (ДБН).

У цих документах вимоги до властивостей матеріалів виражені у вигляді марок на ці матеріали.

Марка будівельного матеріалу – умовний показник, установлюваний за найголовнішими експлуатаційними характеристиками чи комплексом найголовніших властивостей матеріалу. Так, існують марки за міцністю, щільністю, морозостійкістю, вогненатиском.

Той самий матеріал має кілька марок за різними властивостями. Так, для плитки , основними показниками якості є міцність на стиск і вигин, а також морозостійкість. Для цементу, наприклад, за ДС встановлені марки 300, 400, 500,600 та ін. Цифра вказує мінімально допустиму межу міцності матеріалу, виражену в кгс/см2.

https://studfile.net/preview/5241906/page:3/#5