Уроки 21-22 Технічна документація в будівництві, Державні Будівельні Норми

 Уроки 21-22  Технічна документація в будівництві, 

Державні Будівельні Норми

        

Виконайте конспект теми

Нормативна і проектно-технологічна документація в будівництві

Будь-яка операція чи процес будівельного виробництва регламентується дер­­жавними будівельними нормами і стандартами. Порушення норм і стандартів призводить до ускладнень, зниження якості виконуваних робіт та будівельної продукції, виникнення аварійних ситуацій та нещасних випадків.

Основними завданнями стандартизації та нормування в будівництві є:

— проведення єдиної технічної політики;

— забезпечення надійності та безпеки об'єктів будівництва;

— встановлення вимог, що забезпечують здорові і безпечні умови праці та побуту в населених пунктах, будівлях, спорудах, підприємствах, які проек­туються;

— забезпечення належного науково-технічного рівня та якості будів­ництва на основі впровадження досягнень науки, техніки і передового досвіду в практику проектування і будівництва, виробництва будівельних конструкцій, виробів та матеріалів;

— раціональне використання земель, природних ресурсів та охорона навколишнього середовища;

— скорочення інвестиційного циклу та підвищення ефективності капі­таль­них вкладень;

— економія матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів;

— удосконалення організації проектування та інженерних відшукувань, кошторисної справи будівництва і виробництва будівельних конструкції, виробів та матеріалів.

Нормативні документи (НД) в галузі будівництва поділяються на такі види:

— державні стандарти — ДСТ;

— державні будівельні норми — ДБН;

— відомчі будівельні норми — ВБН;

— регіональні будівельні норми — РБН;

— технічні умови — ТУ.

ДСТ України встановлюють организаційно-методичні та загально-технічні вимоги до об'єктів будівництва і промислової продукції будівель­ного призначення, вони забезпечують їх розробку, виробництво (виготов­лен­ня) та експлуатацію (використання).

ДБН України розробляються на продукцію, процеси та послуги в га­лузі містобудування (вишукування, проектування, територіальна діяль­ність, зведен­ня, реконструкція і реставрація об'єктів будівництва, плануван­ня і забудова населених пунктів і територій), а також у галузі організації, технології, управ­ління і економіки будівництва.

ВБН України розробляються при відсутності ДБН або при необхід­нос­ті встановлення вимог, що перевищують (доповнюють) вимоги ДБН, з ура­хуванням специфіки діяльності організацій та підприємств цього відомст­ва.

РБН України містять регіональні правила забудови населених пунктів і територій.

ТУ встановлюють вимоги до конкретних видів промислової продукції буді­вельного призначення, її виготовлення, упакування, маркування, прий­мання, контролю та випробувань, транспортування та зберігання.

З метою спрощення користування, а також для забезпечення обліково-реєістраційної єдності нормативна документація шифрується. Структура шифру­ включає буквені (Х) і цифрові (У) елементи позначення, які розподіляються знаками «крапка» і «тире» відповідно до схеми:

Ø Класифікація нормативних документів України в галузі будівництва

Крім основних норм і правил, будівельники ще користуються міждер­жав­ними будівельними нормами (СНіП), стандартами (ГОСТ) та техніч­ними умо­вами (ТУ) колишнього СРСР.

Усі зазначені документи необхідні для виконання будівельних процесів, але недостатні для їх правильної організації і організації будівельного май­данчика під час створення будівельної продукції.

Організаційні документи, які регламентують вказані процеси, називають тех­нологічними. Їх розробляють відповідно до ДБН А.3.1-5-96 «Ор­га­­нізація буді­вельного виробництва». Ці документи містять загальні вимоги до організації будівельного виробництва. Головним завданням технологічної документації є впровадження комплексу заходів, які забезпе­чують високу продуктивність праці при найменших затратах ручної праці, підвищують комплексну механі­зацію, зменшують затрати ресурсів, скорочу­ють терміни будівництва, сприяють впровадженню сучасних технологій будівництва.

Зведення будь-якого об'єкта розпочинають тільки після розробки організа­ційних, технічних, технологічних та економічних рішень, які мають бути відображені в проектно-технологічній документації (ПТД). До їх складу вхо­дять проект організації будівництва (ПОВ) та проект виконання робіт (ПВР). ПОВ і ПВР приймають на основі варіантного пророблення основних рішень.

Технологічну документацію розробляють у два етапи. На першому етапі складають ПОВ одночасно з розробленням будівельної та інших частин тех­нічного (техноробочого) проекту. Цим досягають узгодженості об'ємно-пла­нувальних, конструктивних та технологічних рішень з умовами організа­ції будівництва та виконання робіт.

Проект організації будівництва використовується замовником, підрядни­ми­ організаціями та іншими учасниками інвестиційного процесу при орга­нізації їх­ діяльності по будівництву об'єкта, а також при вирішенні питань фінансування і матеріально-технічного забезпечення його будів­ництва.

Проект організації будівництва розробляє генеральна проектна організа­ція або на її замовлення інша проектна організація, що має ліцензію на цей вид проектування.

ПОВ складається з таких основних документів: календарного плану будів­ництва; будівельних генеральних планів на підготовчий та основний періоди будівництва; організаційно-технологічних схем; відомостей про об'єми буді­вельних робіт та необхідність у будівельних конструкціях, виробах, матеріалах та обладнанні; графіків потреби в основних будівель­них машинах, кадрах будівників; пояснювальної записки. Ці документи мають узагальнюючий характер і їх використовують для розподілу капіталь­них вкладень та обсягів будівельно-монтажних робіт за строками будів­ництва, а також обґрунтування кошторисів будівництва.

На другому етапі генеральна підрядна організація та організації, які вико­нують окремі види монтажних та спеціальних робіт, розробляють проект виконання робіт.

Вихідними матеріалами для розробки ПВР є такі: завдання від будівель­ної­ організації на розробку ПВР; ПОВ; робочі креслення; умови щодо забезпечення конструкціями, напівфабрикатами та матеріалами; вико­ристан­ня будівельних ма­шин та кадрів; кошториси; матеріали і результати технічного обстеження будівель і споруд, а також вимоги до виконання робіт в умовах діючого вироб­ництва.

До складу ПВР входять такі документи: календарний графік виконання ро­біт, або комплексний сітьовий графік, в яких встановлюються послідов­ність і термін виконання робіт з максимально можливим їх суміщенням; будівельний генеральний план; графіки забезпечення будівництва збірними деталями, напівфабрикатами, матеріалами і устаткуванням; графіки руху ро­бочих кадрів та основних будівельних машин по об'єкту; технологічні карти; рішення з техніки безпеки та пожежної безпеки; переліки технологіч­ного інвентарю, монтажного оснащення та схеми стропування вантажів; поясню­вальна записка.

Головною складовою частиною ПВР є технологічні карти, які складають на всі робочі процеси. До технологічної карти входять: схеми послідовності ви­конання прийомів з включенням схем операційного контролю якості, опис методів виконання робіт, зазначення трудовитрат і потреби в матеріалах, машинах, оснастці, пристосуваннях і засобах захисту працюю­чих, а також послідовності демонтажних робіт при реконструкції та техніч­ному пере­озброєнні підприємств, будівель і споруд (див. Додаток 1).

Затверджує ПВР головний інженер генпідрядної організації після погод­ження з головними інженерами субпідрядних організацій (відповідно кожен свій розділ проекту). Затверджений проект має бути переданий виконавцям на будівельний майданчик за два місяці до початку будівництва для вив­чення технологічних особливостей об'єкта, який буде зводитися.

 

Додаткова інформація для поглибленого вивчення теми.

Основні положення будівельного проектування і виробництва будівельних робіт регламентуються Будівельними нормами і правилами (БНІП) і Державними будівельними нормами України (ДБН).

      Держа́вні будіве́льні но́рми (ДБН; англ. building code) — нормативно-правові акти, затверджені центральним органом виконавчої влади з питань будівництва та архітектури.

Державні будівельні норми охоплюють всі галузі народного господарства держави та регламентують діяльність різноманітних сфер життєдіяльності людини. Офіційний видавець більшості будівельних нормативів України — мінрегіонбуд. В Україні діє 190 державних будівельних норм, за останні кілька років реформуваkи близько 60 найболючіших для бізнесу норм. Ці зміни допоможуть попередити можливі ризики для замовника. ^[1]

Нововведення[ред. | ред. код]

З 1 грудня 2019 року вимоги до українських новобудов за рівнем комфорту і енергоефективності будуть підвищені.^[8]

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства опублікувало нові зміни в державних будівельних нормах, які торкнулися будівництва та реконструкції житлових будинків висотою до 100 метрів включно.

З усіх поліпшень можна виділити п'ять ключових:

• Підвищення енергоефективності будинків до класу «C», які будуть забезпечувати до 40% економії енергії.
• Скасування зобов'язань по установці в квартирах радіоточок при збереженні їх у приміщеннях чергового персоналу.
• Обов'язкова установка ліфта в будинках з 4-я і більше поверхами, як рекомендація - з третього.
• За умови дотримань протипожежних та інших технічних вимог, в нових будівлях допускається розміщення громадських закладів вище третього поверху.
• Заміна обов'язкової покомнатно планування при проектуванні на більш вільну, зокрема, допускає створення кухонь-ніш.

1 січня набули чинності нові містобудівні норми (ДБН), які стосуються будівництва висотних будівель. Вони привносять такі нововведення:^[9]

• дозволено проектувати будівлі висотою до 150 м,
• введена обов'язкова енергоефективність висотних будівель класом не нижче "В",
• встановлено вимоги щодо жорсткості сталевих і сталезалізобетонних конструкцій для проектування надійних каркасів,
• введений аеродинамічний обдув моделей висотних будівель для забезпечення комфортних вітрових потоків,
• підвищені норми до пожежної безпеки.

• джерело   https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96_%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%B5%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%BD%D0%BE%D1%80%D0%BC%D0%B8

ВИМОГИ ДО ВИРОБНИЦТВА ОБЛИЦЮВАЛЬНИХ РОБІТ

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1 Роботи з застосуванням сухих будівельних сумішей слід виконувати при температурі навколишнього середовища від 5 до 30°С і відносній вологості не менше 50 %. Температура поверхні основи повинна знаходитися в таких же межах.

1.2 Покриття на основі сухих будівельних сумішей потрібно влаштовувати згідно з робочим кресленням проекту, проектом виконання робіт і вимогам ДБН В.2.6-22-2001.

1.3 Основа під покриття повинне бути міцним (не нижче міцності покриття) і сухою (вологість не більше 4 %). Підстави під покриття і готовність об'єкта до виробництва робіт з використанням сухих будівельних сумішей приймає комісія у складі представників генерального підрядника, замовника, і спеціалізованої підрядної організацій.

1.4 Розчини із сухих сумішей потрібно готувати відповідно з доданою інструкцією.

1.5 Рухливість розчинних сумішей, які починають тверднути, допускається підвищувати додатковим перемішуванням. Забороняється для цього додатково вводити в розчини суміші воду.

ОБЛИЦЮВАЛЬНІ РОБОТИ

2.1 Вимоги та рекомендації цього розділу поширюються на облицювальні роботи, які виконуються на будівельних об'єктах із застосуванням сухих сумішей. Їх потрібно дотримуватися при облицюванні зовнішніх і внутрішніх поверхонь будівель і споруд.

2.2 Конструктивні рішення облицювання, застосовувані основні і допоміжні матеріали, а також номенклатура, розміри і колір облицювальних матеріалів встановлюються проектом на кожен конкретний об'єкт з урахуванням вимог ДБН В.2.6-22-2001.

2.3 До початку облицювальних робіт мають бути закінчені всі роботи, виконання яких може призвести до пошкодження облицьованих поверхонь.

2.4 Поверхні, що підлягають облицюванню, не повинні мати відхилень від вертикалі і горизонталі, що перевищують такі допуски:

• для стін на довжині 2м - понад 3 мм, при укладанні на шар більше 10 мм;
• для підлог на довжині 2м - більше 4 мм, при укладанні на шар більше 15 мм;

Облицювальні роботи виконують після закінчення 24 години з моменту заповнення дефектних місць вирівнюючими сумішами.

2.5 Робочі суміші для кріплення облицювальних матеріалів і для затирання швів слід готувати безпосередньо перед використанням, перемішуючи суху суміш і воду. Співвідношення обсягів сухої суміші і води треба приймати відповідно до інструкції щодо застосування кожної конкретної сухої суміші.

2.6 При облицюванні поверхонь клейові розчинові суміші повинні наноситися на основу шаром, товщина якого дорівнює висоті зубця терки, який підбирають залежно від розмірів плитки:

2.7 Стандартні основи: цементна штукатурка чи стяжка, витримана не менше 24 годин; бетон не менше 1 місяця після виготовлення.

2.8 Ґрунтовка витримана не менше 1 години, при міцній основі не менше 24 годин.

2.9 Облицьовуючи фасадні поверхні, підлоги з підігрівом, поверхні у вологих приміщеннях, клейові розчинові суміші слід наносити на поверхню облицювальних плиток шаром товщиною 1 мм і рівномірно покривати всю поверхню згідно 2.6

2.10 Виконуючи облицювальні роботи на поверхнях всіх видів, клейові розчинові суміші потрібно наносити на таку площу основи, яку можна облицювати протягом 10-15 хв.

2.11 Укладені в проектне положення плитки допускається коригувати протягом 10-15 хв після укладання. Плитки не можна замочувати.

2.12 На площах понад 30 м2 в облицюванні потрібно влаштовувати деформаційні шви, які заповнюються силіконовим герметиком або монтувати профіль. Деформаційні шви, які є в основі, повинні дублюватися в облицюванні.

ШТУКАТУРНІ РОБОТИ

3.1 Штукатурні роботи допускається починати після закінчення загальнобудівельних і монтажних робіт, після перевірки правильності виконання відповідного нижчого покриття (основи), а також після перевірки і випробування мереж водопроводу, каналізації, опалення, електропостачання і зв'язку зі складанням акта обстеження раніше виконаних робіт.

3.2 Штукатурні роботи допускається виконувати лише після закінчення термінів, що виключають можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання або зсуву конструкцій.

3.3 В приміщеннях за дві доби до початку штукатурних робіт, в процесі їх виконання, а також після трьох діб після закінчення потрібно підтримувати температуру не нижче +10 і не вище +30 С (на позначці 0,5 м від рівня підлоги приміщення). Відносна вологість в цих приміщеннях повинна бути не нижче 60 і не вище 70 %.

3.4 Виконуючи штукатурні роботи на основах із цегли, розчин в швах потрібно загладжувати врівень з основою, а поверхні очищати від пилу і бруду механізованим інструментом або вручну.

3.5 Виконуючи штукатурні роботи на стінах з цегли, шлакобетону та інших матеріалів, які швидко поглинають вологу, при температурі навколишнього середовища +23°С і вище поверхня перед нанесенням розчину необхідно зволожувати.

3.6 Влаштовуючи багатошарове штукатурне покриття товщиною більше 30 мм, кожен наступний шар необхідно наносити після схоплювання попереднього. Нанесений шар слід розрівнювати до початку тужавлення розчинової суміші.

3.7 Штукатурні роботи слід виконувати безперервно, дотримуючись правила стикування ділянок "мокре на мокре".

3.8 Виконуючи роботи, слід уникати нанесення штукатурних сумішей на дуже нагріті поверхні (понад 30).

3.9 Шліфування поверхонь вирівнюючих штукатурних розчинів, а також нанесення лакофарбового покриття і декоративних облицювальних матеріалів треба виконував вати не раніше, ніж через 24 години після нанесення останнього шару штукатурної суміші.

ПРИСТРІЙ ПІДЛОГ

4.1 Влаштування шарів підлоги під покриття з використанням сухих сумішей потрібно виконувати в наступній послідовності:

• перевірити основу і обстежити його стан;
• підготувати поверхню основи;
• загрунтувати поверхню основи;
• встановити репери, які регламентують потрібну товщину покриття;
• приготувати розчинну суміш і перевірити розтікання суміші;
• нанести розчинову суміш на поверхню основи;
• розрівняти розчинову суміш на поверхні основи за раніше встановленими реперами;
• витримати розчин і здійснювати за ним догляд;
• нанести покриття на вирівняну основу.

Вид сухих будівельних сумішей для влаштування стяжок, прошарків під покриття і покриття потрібно вибирати в залежності від заданих впливів на підлоги. Товщину шарів зазначених елементів також слід призначати з урахуванням заданих впливів на підлоги.

4.2 Застосовуючи сухі суміші, потрібно враховувати наступне:

• основи для укладання полімерцементних сумішей повинні бути міцними, щільними і чистими;
• бетонні і цементно-піщані основи повинні бути витримані відповідно не менше 28 діб з моменту виготовлення до нанесення розчинових сумішей;
• різні забруднення, а також зруйновані і слабоприлегающие шари повинні бути вилучені з основи механічним способом, а поверхня - знепилена;
• тріщини в основі повинні бути розшиті, уламки зруйнованої основи вилучені, а поверхня - знепилена;
• грунтування підстави потрібно виконувати на всій поверхні, без пропусків, так, щоб на ній утворювався тонкий суцільний шар; при цьому не допускається наявність на поверхні основи калюж з грунтувальних складів;
• для покриття основи в одному приміщенні, потрібно використовувати розчинову суміш одного замісу; якщо площа основи велика і зазначена вимога виконати складно, основу треба розділити на декілька ділянок і заповнити їх послідовно, стикуючи новий шар розчинової суміші з раніше нанесеним за принципом "мокре на мокре";
• співвідношення сухої суміші і води слід приймати, керуючись інструкцією по застосуванню, наведеної на упаковці, суворо дотримуючись дозування складових;
• розтікання розчинних сумішей потрібно контролювати відразу після їх приготування;
• на площах понад 30 м2 в стяжках і прошарках необхідно виконувати деформаційні шви; якщо такі шви були в основі, то їх слід продублювати в наступних шарах;
• у місцях стикування розчинової суміші зі стінами, стовпами, колонами та іншими елементами також треба влаштовувати деформаційні шви з
• при використанні епоксидних або поліуретанових покриттів міцність на стиск підлоги повинна бути не нижче 40 МПа;
• в процесі дозрівання розчинової суміші слід уникати впливу на неї прямих сонячних променів і протягів; слід забезпечувати належну вентиляцію і провітрювання приміщень, особливо протягом перших двох днів після нанесення розчинової суміші на основу.

4.3 Якщо проектом передбачено влаштування "плаваючої" підлоги, то роботи виконуються в такій технологічній послідовності:

• перевірка основи та її обстеження;
• підготовка поверхні основи;
• укладку ізоляційних шарів з пінополістирольних матеріалів по периметру стіни;
• укладання шару жорсткого теплоізоляційного плиткового матеріалу;
• укладання шару гідроізоляційного матеріалу, якщо необхідно, який разом з теплоізоляційним; шаром повинен утворювати непроникне "корито";
• перевірка горизонтальності поверхні та встановлення товщини шару, що заливається (товщина шару залежить від міцності утеплювача та інтенсивності механічних впливів);
• приготування і перевірка розтікання розчинової суміші;
• нанесення розчинової суміші на поверхню гідроізоляційного шару;
• вирівнювання та розподіл суміші;
• нанесення покриття на вирівняну основу.

4.4 У разі влаштування обігріваємих підлог, послідовність виконання робіт буде аналогічна послідовності, зазначеній в 4.3. При цьому труби для теплоносія потрібно розміщувати по шару гідроізоляційного матеріалу.

4.5 Для підстав з деформаційними швами, при використанні всіх груп матеріалів для влаштування елементів підлоги, треба продублювати шви у всіх елементах підлоги.

4.6 У місцях стикування розчинової суміші з вертикальними поверхнями слід знімати напруження, вставляючи еластичні матеріали.

4.7 З'єднання між стіною і підлогою в приміщеннях, де можливе затоплення водою, повинні бути заповнені матеріалами, що забезпечують герметичність, - силіконовими герметиками.

ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНІ РОБОТИ

5.1 Послідовність виконання робіт:

• огляд і обстеження стану конструкцій;
• підготовка конструкцій до влаштування гідроізоляції;
• підготовка матеріалів;
• приготування розчинових сумішей;
• нанесення гідроізоляційних розчинних сумішей на поверхню конструкцій;
• пристрій деформаційних швів;
• догляд за нанесеними гідроізоляційними шарами;
• перевірка якості виконання гідроізоляційних робіт.

5.2 Вирівнювання поверхонь, а також заповнення дефектних місць в конструкціях не допускається виконувати матеріалами, призначеними для влаштування гідроізоляції.

5.3 Наявні на поверхні конструкцій забруднення повинні бути ретельно видалені.

5.4 Цегляні і бетонні конструкції слід витримувати до початку гідроізоляційних робіт не менше 3 міс. після їх зведення. Цементно-піщані основи витримуються протягом 28 діб після їх пристроїв.

5.5 Міцність на стиск основи для гідроізоляції повинна бути не менш 15 МПа.

5.6 Місця можливої концентрації напружень (стики вертикальних і горизонтальних поверхонь) у монолітних конструкціях, стики між елементами збірних огороджувальних конструкцій, а також місця введення в конструкцію комунікацій, водоподаючого і водовідвідних труб потрібно герметизувати сумішами на силіконовій основі.

Герметизуючу суміш потрібно наносити на поверхню конструкції, попередньо висушену до вологості, що не перевищує 2 %.

Гідроізоляційні суміші слід наносити на поверхні, що ізолюються, після затвердіння герметизуючих сумішей.

5.7 Для влаштування гідроізоляції з боку впливу вологи використовуються розчини суміші груп Г1 і Г2.

5.8 Зазначені в 5.7 розчини суміші можуть застосовуватися:

• для захисту фундаментів і підвальних приміщень;
• для захисту цоколів і парапетів будинків і споруд;
• для гідроізоляції вологих і сирих кімнат (ванних, душових, туалетів);
• для гідроізоляції резервуарів і споруд локалізації витікань нафтопродуктів (група Г1), терас, балконів та інших конструкцій і споруд.

5.9 Товщину шару покриття та спосіб його нанесення слід підбирати залежно від умов експлуатації і тиску води. При поперемінному зволоженні покриттів (цоколі, парапети) товщина шару повинна бути 2-3 мм для групи Г1 і 1,5-2 мм - для групи Г2. Покриття наносять жорсткою щіткою в два шари (обмазочный метод), причому другий шар - у напрямку, перпендикулярному до затверділого, але ще вологого першого шару.

При влаштуванні гідроізоляції фундаментів, підвальних приміщень, терас, балконів, ванних, душових і туалетів товщина шару повинна бути 2,5-3,5 мм для групи Г1 і 2-2,5 мм - для групи Г2. У цьому випадку також використовується обмазочный метод. Суміш наноситься в два шари, і при нанесенні наступного шару напрямок промазування змінюється.

Влаштовуючи гідроізоляцію резервуарів і споруд локалізації витікань нафтопродуктів потрібно використовувати комбінований метод, при якому першим шаром обмазувальна гідроізоляція завтовшки 1,5-2 мм, другим - штукатурна гідроізоляція завтовшки 2-3 мм (група Г1). Для нанесення шарів суміші потрібно користуватися шпателем. Загальна товщина шару для групи Г1 - 4-5 мм, для групи Г2 - 2,5-3 мм

Від способу нанесення залежить консистенція розчинової суміші. Матеріали групи Г2 наносяться тільки щіткою.

5.10 Перед нанесенням гідроізоляційної суміші поверхню конструкції слід ґрунтувати. Кути стичних елементів конструкції мають бути закруглені радіусом не менше 30 мм

5.11 Гідроізоляційну суміш потрібно наносити на заґрунтовану поверхню після зникнення "водяного дзеркала", тобто не раніше ніж через 2 год після ґрунтування.

5.12 Виконуючи гідроізоляційні роботи в приміщеннях або всередині резервуара, спочатку наносять гідроізоляційну суміш на поверхню стін, потім на поверхню підлоги.

5.13 Гідроізоляція в місцях водоподачі і водовідвідних труб, а також в місцях розташування конструкцій, що переривають суцільність гідроізоляційного покриття, повинна бути виконана перед влаштуванням гідроізоляції всієї поверхні, що ізолюється.

5.14 Нанесений шар гідроізоляційної суміші потрібно захищати від швидкого висихання. Наступний шар слід наносити на затверділий попередній шар. При цьому треба стежити, щоб поверхня попереднього шару була вологою.

5.15 Температурні шви в гідроізоляційному шарі слід влаштовувати в місцях, визначених проектом виконання робіт.

Для ущільнення температурних швів потрібно використовувати силіконові герметизуючі суміші або герметизуючі стрічки.

5.16 Для збільшення міцності і тріщиностійкості гідроізоляційного покриття можна використовувати склосітку товщиною до 0,4 мм з розмірами осередку 5х5 мм, яка є стійкою до дії лужного середовища. Сітка повинна розташовуватися посередині гідроізоляційного покриття (між кулями). Більш ефективним є об'ємне армування з використанням полімерної фібри.

5.17 Після влаштування гідроізоляції основи з застосуванням сухих сумішей потрібно провести заходи по захисту гідроізоляційного покриття. Для цього можна нанести штукатурні суміші групи або наклеїти керамічну плитку. На поверхні, оброблені матеріалами групи Г1 або Г2, захисні покриття (штукатурні суміші, керамічну плитку) потрібно влаштовувати через 24 години з моменту нанесення гідроізоляційного покриття.

  

https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1-1-0-1061

Джерело:

https://plitochnik.kiev.ua/ua/%D1%82%D0%B5%D1%85%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%97/%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE-%D1%80%D0%BE%D0%B1%D1%96%D1%82.html

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

https://dbn.co.ua/load/normativy/dbn/1