Уроки 25-26 Технологічний процес поліпшеного оштукатурювання поверхонь внутрішніх укосів

 


Навчальний модуль ШТ – 4.1    

Виконання поліпшеного оштукатурювання поверхонь

Компетентність ШТ – 4.1.3

Поліпшене оштукатурювання віконних та дверних прорізів 

Уроки 25-26  Технологічний процес поліпшеного оштукатурювання поверхонь внутрішніх укосів 

























       До елементів віконного прорізу, які підлягають штукатуренню, належать укоси, заглушини та злив (рис. 1), а дверного — укоси. Укоси бувають зовнішні та внутрішні, які в свою чергу поділяють на верхні і бокові. Нижній зовнішній укіс називається зливом. Він призначений для відведення дощової води від віконного блока. На місце нижнього внутрішнього укосу вставляють підвіконник.

Якщо подвійні (літні і зимові) вікна закріплені в окремих коробках, то між ними залишаються проміжки, які називаються заглушинами, що також підлягають штукатуренню. Заглушини бувають верхні, бокові та нижні.



Штукатурка укосів - це класичний метод обробки віконного отвору на даний момент. 
Ще зовсім недавно цей вид укосів через відсутність альтернативи, був переважною. Чи не вичерпав він себе і по сьогоднішній день, а іноді без його пристрою просто не обійтися. 
Укоси з штукатурки дозволяють в деяких випадках отримати відмінний результат.

Переваги укосів з штукатурки

  • стійкість до зовнішніх механічних впливів,
  • естетичність і екологічність,
  • можливість виготовлення укосу практично будь-яких форм і розмірів,
  • простота і зручність в ремонті або оновленні (Ви в будь-який момент можете змінити колір, закрити невеликі тріщини й дефекти утворилися при поганій експлуатації),
  • штукатурний розчин має властивість заповнювати собою всі тріщини і вибоїни, що робить конструкцію цілісної з додатковою звуко- і гідроізоляцією.

До початку штукатурення укосів перевіряють міцність закріплення та вертикальність ко­робки. Якщо вона встановлена правильно, то проміжки між ко­робкою і стіною заповнюють теп­лоізоляційним матеріалом: шла­коватою, паклею, змоченою в гіпсовому або глиняному розчині, будівельною повстю тощо. Іноді ду­же товсті укоси (особливо верхні) армують, тобто натягують дріт по цвяхах,забитих у стіну до штука­турення так, щоб їхні головки були заглиблені в штукатурний шар не менше ніж на 20—25 мм.

До початку штукатурення укосів встановлюють підвіконну дошку: дерев"яну — на вапняно-гіпсовому розчині, а скляну, бетонну чи мозаїчну — на цементному. Місце, де буде встанов­лена дошка, очищають від пилу і будівельного сміття, а потім змочують водою. Встановлена дошка повинна мати нахил 1— 2° у бік підлоги. Правильне положення дошки вивіряють де­рев"яними клинками або кусочками цегли, які підкладають під неї до нанесення розчину. Вивірену дошку знімають і на це місце накладають розчин так, щоб він трохи виступав за рівень клинків. На цей розчин кладуть дошку і притискують її до клинів. Лишок розчину, що виступив з-під дошки, знімають кельмою до рівня стіни, а це місце затирають.

Установка (монтаж) підвіконня

https://perfect-okna.com.ua/statti/ustanovka-pidvikonnia/




Як поставити підвіконня на пластикове вікно


Після цього на стіні по периметру прорізу прикріплюють напрямні рейки, по яких під час розрівнювання розчину пересуватимуть малку. Рейки прикріплюють до поверхні затискачами, прибивають цвяхами або «приморожують» гіпсовим розчином. Спочатку закріплюють верхню рейку, перевіряючи рівнем її горизонтальність. Ця рейка також повинна бути паралельною верхньому бруску коробки.




Площини укосів завжди роблять під тупим кутом до поверхні стіни. Розмір кута для верхнього і бокових укосів прорізу має бути однаковим. Щоб було так, місце закріплення напрямних рейок до коробки віконного блока визначають за допомогою дерев"яного кутника  Це роблять так. Заклавши кутник 1 (рис. 3) у чверть коробки 2, реєчкою 8 визначають відстань між лінійкою кутника і напрямною рейкою 7. Затиснувши рукою реєчку в місці перетину її з кутником, їх віднімають від коробки і реєчку міцно прибивають до кутника.


Встановлення кута укосу за допомогою дерев"яного кутника:

1 — кутник; 2 — коробка; 3 — теплоізоляційний шар; 4 — стіна; 5 — шар штукатурки на стіні; 6 — рейкоутримувач; 7 — рейка; 8 — реєчка; 9 — укіс із штукатурного розчину


Користуючись цим пристроєм, визначають відстань від брусків коробки до напрямних рейок, які закріплюють на стіні. Вертикальність бокових рейок перевіряють виском.

Замість дерев"яного кутника з цією ж метою можна користуватись металевим  його пластинка, що фіксує положення рейок, може бути пересунена на потрібну відстань і закріплена спеціальним гвинтом.


Штукатурять внутрішні укоси здебільшего розчином такого самого складу, як і стіни. При штукатуренні стін вапняним розчином до нього додають гіпс, який сприяє швидкому твердненню розчину і в подальшому збільшує міцність укосів. Розчин накидають кельмою з сокола у декілька шарів.


 Нанесений шар розчину розрівнюють спеціальною малкою, яку прикладають так, щоб один кінець її пересувався вздовж чверті коробки, а другий — по напрямній рейці. На вертикальних укосах малку пересувають знизу вгору. Коли розчин частково затвердне, рейки знімають, а місця, пошкоджені затискачами, підмазують і затирають.


Заглушини штукатурять вапняно-цементним або цементним розчином. На верхній і боковій заглушинах нанесений розчин розрівнюють прямокутною малкою (рис. 4, б), пересуваючи її вздовж двох коробок. У нижню заглушину стікає конденсована на вікнах вода, тому для оберігання віконних рам від гниття заглушину роблять жолобчасту (див. рис. 1). Нижню заглушину штукатурять цементним розчином, розрівнюючи його спеціальною фігурною малкою (рис. 4, в), яку пересувають по нижніх брусках коробки. Коли розрівняний розчин частково затвердне, поверхню залізнять, тобто створюють на ній рівний і водонепроникний шар. З цією метою на свіжу розрівняну поверхню заглушини насипають шар сухого цементу завтовшки 2—3 мм і відразу ж розгладжують і ущільнюють його галтельною теркою, оббитою жерстю, а де можна — відрізачкою.






Зовнішні укоси і злив штукатурять цементним або цементно-вапняним розчином. Під час штукатурення зливу до зовнішнього підвіконника прибивають напрямну рейку. Горизонтальність рейки перевіряють рівнем. Нанесений розчин розрівнюють спеціальною малкою,  прикладаючи її так, щоб один кінець, з вирізаною чвертю, пересувався вздовж коробки, а другий по напрямній рейці. 

Після розрівнювання розчину злив залізнять так само, як і нижні заглушини.

Література.

Штукатурні і облицювальні роботи: Підруч. для учнів проф.-техн. навч. закладів освіти.— К.: Техніка, 1997.— 304 а: іл,-Бібліогр.: с 296.






Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

Урок 1 Класифікація та основні властивості будівельних матеріалів

Уроки №6-7 Інструменти, пристосування та інвентар для штукатурних робіт. Групи №12;4; 7 "ТЕХНОЛОГІЯ ШТУКАТУРНИХ РОБІТ" 1 курс

Уроки №26-27 Сортування плиток за розміром, кольором та ґатунком