Уроки 7-8 Види та призначення, технічна характеристика розчинів для спеціальної штукатурки.

 

РН 5. Виконувати роботи середньої складності під час обштукатурювання поверхонь   

 ПК2  Здатність  виконувати приготування  розчинів  для  декоративних  і спеціальних штукатурок  та розчинів і бетонів для стяжок  

Уроки 7-8  Види та призначення, технічна характеристика   розчинів для спеціальної штукатурки.

 Мета уроку

: формування в учнів знань, необхідних при виконанні штукатурних робіт у будівлях спеціального призначення; cформувати в учнів переконання в тому, що правильно вибраний і пропонований спеціальний розчин – основний показник якісної роботи.

Обладнання: будівельні матеріали, плакати.

Тип уроку: комбінований

 Методи і прийоми роботи: співбесіда з учнями  з елементами дебрифінгу.

Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань. Фронтальне опитування учнів

– які особливості глиняних розчинів?

– як приготувати цементний розчин?

– які недоліки цементних розчинів?

– які властивості цементно-вапняних розчинів?

– які поверхні можна штукатурити вапняними розчинами?

2. Оголошення теми й мети уроку.

3. Вивчення нового матеріалу за планом

3.1. Цементні розчини з добавкою церезиту

3.2. Розчини для теплоізоляційних штукатурок

3.3. Розчини для акустичних штукатурок

3.4. Армовані розчини

3.5. Розчини для штукатурних печей

3.6. Ренгенозахисні розчини

Спеціальні суміші

  Штукатурна суміш сьогодні виробляється з різними спеціальними властивостями.  Залежно від призначення штукатурки бувають для житлового будівництва і для промисловості.

  До категорії складів, призначених для промислових цілей, відносяться:

  Рентгенозахисні - вміст у складі баритового концентрату і досить велика щільність штукатурки забезпечують високий ступінь захисту від електромагнітного випромінювання.  Рекомендована товщина шару складає 50 мм, нерідко на додаток до цього покриття застосовують ще й баритові плити.

  Кислотостійкі - використовують для конструкцій, що піддаються впливу агресивних хімічних речовин.

Суміші для житлового будівництва:

  Гідроізоляційні - для штукатурення приміщень, в яких переважає підвищений рівень вологості (підвали, неопалювані підсобки, ванні і кухні).

  Акустичні - для створення шумоизоляционного бар'єру, що захищає житловий простір від зовнішнього шуму.  Часто використовують при обробці концертних залів, студій зі складною конфігурацією стін і т.д.

  Теплозахисні - для зовнішньої і внутрішньої обробки з метою збільшення теплоізоляційних якостей будівель з одночасним вирівнюванням стін і усуненням дефектів.

Цементні розчини з добавкою церезиту – найбільш поширені серед водонепроникних.

Церезит – добавка до розяинів, матеріал заводського виготовлення, який складається з вапна, олеїнової кислоти, аміаку і водного розчину сульфату амонію. Це жовтувата або біла сметаноподібна маса, яка складається з 30 – 40 % води.

В розчин вводять церазитове молоко, яке складається з 1 м.ч., церезину та 10 м.ч. води.

Властивості розчинів на церезиті: повільно схвачуються, сповзають з попереднього шару штукатурки, при твердінні заповнюють дрібні пори, роблять поверхню водонепроникною. Застосовують також для влаштування водонепроникних плиточних підлог.

Цементні розчини на рідкому склі

Приготовляють шляхом змішуванням сухих цементно-піщаних сумішей, які розведені у воді до необхідності в’язкості рідким склом.

Властивості: такі розчини швидко тверднуть (через 1-2 хв після змішування), плівка легко руйнується під дією вуглекислого газу.

Такі розчини готують малими порціями, відразу використовують, а поверхню штукатурки залізнять перед тим виконавши накривну жирним цементним розчином.

Таким розчином можна замазувати тріщини, в які просочується вода.

Застосовують для захисту поверхні від проникнення бензину, масел, нафтопродуктів.

Цементні розчини з алюмінатом натрію

Отримають шляхом змішуванням 2-3 % розчину алюмінату натрію з сухою цементно-піщаною сумішшю 1:2.

Властивості: такі розчини схвачуються через 10-30 хв., температура повинна бути 10-30 ⁰С.

Застосовують для штукатурення сирих, невисихаючих поверхонь бетону та кам’яної кладки, в сан. тех. кабінках, штукатурення тріщин, через які просочується вода.

Але алюмінат натрію шкідливий для здоров’я, їдкий луг. Працювати з ним потрібно, додержуючись всіх правил техніки безпеки (окуляри, рукавиці, резиновї чоботи та фартук). У аптечці повинен бути 1 % розчин оцтової кислоти.

2. Розчини для теплоізоляційних штукатурок

Приготовляють при введенні в звичайні   розчини легких заповнювачів (перлітовий, керамзитовий пісок).

Особливості таких розчинів – їх довше перемішують. Поверхні сухих приміщень штукатурять розчином 1:3 (цемент        , дерев’яна тирса, просочена вапняним молоком).

3. Розчини для акустичних штукатурок

Приготовляють з портландцементу, шлакопортландцементу, гіпсу, вапна, каустичного магнезиту і легкого пористого піску крупністю 3-5 мм.

Види піску: туфовий, пемзовий, керамзитовий , з величиною перліту та ін.

Акустичні штукатурки поглинають звук, знижують рівень шуму, їх застосовують в приміщеннях радіостудій, концертних залах і т.д.

4. Армовані розчини

Це звичайні цементні або цементно-вапняні    розчини,

 які армовані волокнистими речовинами – азбестом, відходами, шерстяного і синтетичного виробництва.

Їх застосовують при штукатуренні по металічній сітці, бо вони добре заповнюють ячейки сітки.

Приготован        у армовану добавку можна перемішувати з вапняним молоком або з сухою цементно-піщаною сумішшю.

5. Розчини для штукатурення печей

Це глинопіщані розчини складу 1:2, або змішані глиноцементні, глиновапнянї  розчини складу 1:1:2 з добавкою 0,1 ч азбесту. Азбест перемішують з піском або з цементно-піщаною сумішшю, яку замішують вапняним або глиняним молоком.

6. Рентгенозахисні розчини

Застосовуються для штукатурки приміщень, в яких робота пов’язана з γ-випромінюванням.

Склад: портланд цемент марки 500, заповнювач – пісок і пил з важких порід – бариту, магнезиту, лімоніту (крупність зерен не більше 1,25 мм). Вводять добавки літій, кадмій, бор.

Властивості: такі розчини важкі, повільно схвачуються.

4. Закріплення матеріалу у вигляді дебрифінгу.

Викладач разом з учнями вирішує проблемні питання,  разом з учнями аналізують їх. Правильність відповідей перевіряється при виборі матеріалів з колекції будівельних матеріалів, де вони розміщені по групах .

- Який розчин ви виберете для штукатурення стін в приміщенні басейну? Виберіть матеріал з колекції.

- Який розчин краще використати для замазування щілин в тунелі, де просочується волога?

- Яким розчином ви поштукатурите камін?

- Яким розчином ви поштукатурите ренгенкабінет? Який заповнювач виберете?

- Що необхідно виконати штукатурам, щоб в приміщенні не втрачалася теплота взимку?

5. Узагальнення та систематизація. Постановка питання: Для чого нам необхідна така різноманітність розчинів?

- Необхідно для того, щоб технологічно правильно штукатурити різні поверхні в залежності за призначенням будівлі та для покращення експлуатаційних якостей штукатурки.

6. Підсумки уроку.

7. Домашнє завдання. 

ВИКОНАТИ КОНСПЕКТ ТЕМИ за посиланням:  

https://studfile.net/preview/5241905/page:20/#37

Електронний підручник В.Кошман  - параграф 34

 Контрольні запитання: 

1. Які штукатурки відносяться до спеціальних? 

2. Які домішки добавляються в цементні розчини для того, щоб вони стали  водостійкими? 

3. Що собою являють теплоізоляційні штукатурки? 

4. Завдяки чому цементні розчини стають кислотостійкими? 

5. Які сухі розчинні суміші забезпечують зниження рівня шуму?

6. В яких випадках застосовується рентгенозахисна штукатурка?

7. З якою метою застосовують сануючі штукатурки?

 

 Виконайте тестові завдання. 

 

https://naurok.com.ua/test/start/695675 

 

 

Додатковий матеріал  

Технологія опоряджувальних робіт Кравець С. Г.

Якщо будівельні конструкції необхідно зробити водостійкими,  водовідштовхуючими, теплоізоляційними, кислотостійкими, звукоізоляційними і  рентгенозахисними, застосовуються спеціальні штукатурки. 

Водостійкі штукатурки ще називають гідроізоляційними. Вони виконуються  традиційними цементними розчинами. Окрім портландцементу, для приготування  гідроізоляційних розчинів застосовують водонепроникний розшарний цемент,  безусадковий цемент, розширяючий цемент. 

З метою отримання відповідних гідроізоляційних властивостей, у цементні  розчини добавляють різні домішки (церціт, рідке скло, алюмінат натрію, нітрат  кальцію, хлорид залізу та ін.). 

Церціт – це емульсія, що складається з вапна, олеїнової кислоти, охри,  сірокислого глинозему, води. Розчин на церціті рекомендується наносити тонким  шаром. Штукатурні розчини на рідкому калії досить швидко схвачуються  (2-5 хв.), а тому їх приготовляють невеликими порціями. Розчини з алюмінатом  натрію застосовуються для заповнення щілин та обштукатурення поверхонь, які  підлягають сильному впливу вологи. Дана домішка скорочує термін тужавіння  розчину. Для збільшення терміну тужавіння в цементний розчин додають технічні  лігносульфанати. 

Розчини з хлоридом заліза, окрім водонепроникних властивостей, ще й  прискорюють темпи зростання їх міцності. 

Теплоізоляційні штукатурки використовуються для зниження теплозатрат.  Суху штукатурну суміш, до якої входять легкі заповнюючі (перліт, вермикуліт,  пемза, шунгізит) і такі в’яжучі, як: портландцемент, гіпс, вапно, каустичний  магнезит – розводять водою. Наносити такі штукатурні розчини на поверхні  краще механізованим способом. Товщина окремих шарів штукатурки не повинна 

42 

перевищувати 12-15 мм. 

Теплоізоляційні розчини готують також на основі кермітового піску. Для  цього цемент, перлітовий пісок перемішують у сухому вигляді, а потім  добавляють воду з домішками і знову перемішують упродовж 3-5 хв., що  забезпечує подріблення перліту та збільшує теплопровідність розчину. 

Кислотостійкі штукатурки застосовуються при дії кислот середніх і  високих концентрацій у лабораторіях, цехах хімічних заводів. Приготовляються  вони на основі кислотостійкого цементу, кварциту, граніту або бештауніту і  домішок у вигляді силіциєфториду натрію та рідкого скла. Початок тужавіння  розчину наступає через 30 хв., а кінець тужавіння не пізніше 6-и год. після  приготування. Твердіння кислотостійких розчинів повинно здійснюватися при  температурі не нижче 100С. 

Звукоізоляційна (акустична) штукатурка застосовується для зниження  рівня шуму. Як в’яжучий застосовують портландцемент, шлакопортландцемент,  вапно, каустичний магнезіт. Заповнювачами будуть: шлак, пемза, керамзіт, перліт. 

Звукоізоляційна штукатурка наноситься на сирий ґрунт, виконаний  цементним розчином товщиною до 10 мм. Шар звукоізоляційної штукатурки  розрівнюється напівтерком, але не затирається. 

Останнім часом застосовуються сухі звукоізоляційні штукатурні суміші з  високими експлуатаційними характеристиками завдяки повітряновтягувальним домішкам, які дають змогу впливати на пористу структуру розчину, а значить, і на  рівень їх акустичних властивостей. 

До легких (акустичних) штукатурок відносяться сухі гіпсові суміші: «Ротбанд», «Гольтбанд», цементні суміші «Полірем СШ-327», «Полірем СШ 317». 

Гідроізоляційна суміш «Atlas Woder» (Польша) представляє собою  водонепроникний розчин, що витримує тиск стовпа води до 5 м. Ця штукатурка  складається з цементів, порошкової смоли, мінеральних домішок і модифікаторів.  Разом з тим, вона характеризується високою адгезією, водо- і морозостійкістю,  невеликою еластичністю, малим ущільненням. Штукатурна суміш наноситься за 

43 

2-3 прийоми. Перший шар гідроізоляційної суміші наноситься за допомогою  щітки. Суміш твердіє за 3 доби. 

Цементний розчин «Ceresit CR-65» (Німеччина) застосовується для  внутрішньої і зовнішньої гідроізоляції. Ця суміш безусадочна, паропрониклива,  морозостійка. Розчин використовують впродовж 2-х год. Перший шар суміші  наносять щіткою, а другий – шпателем, через 3 години після нанесення першого  шару. Повна гідроізоляція буде забезпечена через 3 доби. 

Високу гідроізоляцію забезпечує і спеціальна гідроізоляційна штукатурка,  що складається з портландцементу високої марки, кварцового піску,  модифікуючих хімічно активних домішок. Активні складові цих домішок  розповсюджуються в порах бетону. У результаті хімічних реакцій утворюються  нерозчинні кристали, котрі заповнюють пустоти, щілини. 

Разом з тим, штукатурка забезпечує на поверхні дуже міцне покриття  товщиною 2-3 мм. 

Рентгенозахисна штукатурка – суха будівельна суміш, призначена для  затримання рентгенівського випромінювання. Ці штукатурки називають  баритовими, так як заповнювачем є баритовий пісок, крупність якого не повинна  перевищувати 1,25 мм. Вміст сульфату барію в баритових заповнювачах повинен  бути не менше 85%. В’яжучим у таких штукатурках слугує портландцемент. 

Баритові штукатурки виготовляють у вигляді модифікованих сухих  сумішей, готових до використання після змішування з водою. Склад розчину і  товщина штукатурки залежать від потужності рентген-апаратури. Розчин  наноситься декількома шарами товщиною до 6 мм. Загальна товщина  рентгенозахисної штукатурки до – 30 мм. 

Штукатурка сануюча призначена для ремонтних робіт у старих будівлях, в  умовах засолення цегляних і кам’яних поверхонь. Такі штукатурки дають  покриття з високою пористістю і паропроникністю, яка створює умови для  висихання поверхні. 

Сануючі штукатурки складаються у оббризку, який наноситься не  суцільним шаром, а у вигляді сітки на 50-60% поверхні товщиною до 5 мм; 

44 

вирівнювального шару, який служить накопичувачем солей, що виходять з  основи. Товщина вирівнювального шару залежить від засоленості і вологості стін  та досягає 2–3 см; фінішний шар має забезпечувати спеціальні вимоги до  показників пористості і стійкості до дії солей. 

Випускають сануючі штукатурки фірми «EPASIT CmhH» (Німеччина),  фірма «Index S.p.A» (Італія). 

Контрольні запитання: 

1. Які штукатурки відносяться до спеціальних? 

2. Які домішки добавляються в цементні розчини для того, щоб вони стали  водостійкими? 

3. Що собою являють теплоізоляційні штукатурки? 

4. Завдяки чому цементні розчини стають кислотостійкими? 

5. Які сухі розчинні суміші забезпечують зниження рівня шуму?

6. В яких випадках застосовується рентгенозахисна штукатурка?

7. З якою метою застосовують сануючі штукатурки?