Уроки №15-16 «Сучасні методи облицювання поверхонь плиткою»

    

ЗПК-3   Оволодіння необхідними відомостями про будівництво та основи лицювально-плиткових робіт 

Методична роробка відкритого уроку   

Уроки №15-16 «Сучасні методи облицювання поверхонь плитками»

Мета :

навчальна:

- сформувати  поняття та стійкі  уявлення про традиційні та сучасні методи облицювання поверхонь плитками;

 - формувати вміння  й розвиток в учнів здатності практично діяти, застосовувати знання й досвід успішних дій в конкретних виробничих ситуаціях; надання кожному учневі можливості усвідомлювати свої здібності, віру у власні сили;

 Розвиваюча:

 - активізація розумової діяльності учнів;

- формування прийомів мислення: аналіз – порівняння – узагальнення – висновок;

-  розвиток уваги, спостережливості, логічного мислення.

Виховна:

- формування  інтересу  до теми уроку та предмету в цілому;

-  прищеплення почуття відповідальності; 

- сприяння формуванню виробничої грамотності

Методи навчання, що використовуються на уроці :

словесні (фронтальне усне опитування, бесіда, розповідь);

наочні ( слайди презентації, макети,відеоролик за темою уроку);

практичні ( самостійна робота під час уроку,

 відпрацювання прийомів виконання робіт).

Тип уроку: комбінований

Обладнання:  

Карапузов Є.К. «Матеріали і технології в сучасному будівництві»Вища школа, 2004 – підручники (25 шт);  презентація для актуалізації опорної інформації; відеоролик «Методи облицювання поверхонь»; комп’ютер, мультимедійний проектор, екран; роздатковий матеріал; два комплекти смайликів різних кольорів; фломастери, аркуші паперу для виконання інтерактивної вправи; комплекти різних видів плиток, зубчасті терки, демонстраційний щит, клей СМ11 для практичного показу прийомі.

Епіграф. Чого б ти не навчався, ти навчаєшся для себе. Петроній 

Структура  уроку

 

1.     Організаційний момент

2.     Актуалізація опорних знань

3.     Мотивація навчальної діяльності

4.     Засвоєння нового матеріалу

-         Види та суть сучасних та традиційних методів облицювання;

-         Переваги тонкошарових технологій

5.     Закріплення та усвідомлення нових знань, умінь, навичок

6.     Підведення підсумків уроку

7.     Рефлексія

8.     Домашнє завдання

ХІД УРОКУ

1.     Організаційний момент (прошу старосту групи повідомити про готовність групи до уроку та назвати відсутніх учнів) ,  перевіряю готовність учнів до уроку.

2.     Актуалізація опорних знань

  Викладач. Розпочинаємо наш урок з перевірки домашнього завдання. Знання, які ви сьогодні виявите і стануть тою з’єднувальною ланкою, яка допоможе у вивченні нової теми.  Прошу вас пригадати навчальний матеріал з тем: «Види та характеристика основ, які підлягають облицюванню» , «Види та вибір плиток», «Вимоги до клеючих сумішей для плиток», допуски.

Презентація «Актуалізація опорних знань»

Викладач. Лицювальнику,  який виконує  плиткові роботи, ніяк не обійтися без знання  сучасної будівельної термінології. Тому на кожному уроці ми розглядаємо і даємо визначення поняттям та термінам. 

Прошу  вас пригадати визначення  поняття:

·        «площа контакту»….

·         «адгезія»….

·         «видержка основ»….

·        «морозостійкість»……

(відповіді учнів).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Викладач. Досить часто, готуючись до уроків, кожен з нас викладачів та майстрів виробничого навчання вирушає до країни під назвою Інтернет, для того, щоб тримати руку на пульсі часу. Дуже часто і вам, шановні учні,  пропонуються цікаві теми з метою поглибленого  вивчення обраної вами професії. Таке випереджуюче завдання отримали три учні  групи.  В чому  суть цих завдань?

Виступ  учня з повідомленням «Десять правил плиточника»(додаток І)

Викладач. Я хочу повернутися до правила №6 - ЙТИ В НОГУ З ЧАСОМ.  Хороший плиточник, висококваліфікований спеціаліст  не застосовує старі методи в своїй роботі, такі як викладання плитки на «ляпухи». Будівельний прогрес рухається вперед і плиточникам доводиться постійно вчитися. На ринку з’являються нові клеючі суміші, затирки, а сама плитка вражає іноді таким  розмаїттям! Декори, фризи, плінтуси, іноді змушують задуматися навіть дуже досвідченого плиточника. Але коли майстер застосовує у своїй роботі нові матеріали та технології, робота виглядає дуже гарно і сучасно.. З таким майстром кожен замовник почуває себе впевнено і вірить, що його кухня, ванна кімната чи сходи, які є візитною карткою  господаря, стануть справжніми шедеврами домівки. Недарма ж,  плиточників називають ювелірами серед будівельників. Саме від правильно  обраних методів облицювання і буде залежати те, чи зможете Ви пишатися плодами своєї праці. Знання технологічного процесу, сучасних матеріалів та методів облицювання  і є тим ключем, який відкриває всі інші 9 правил.

 Пропоную вам на уроці  «СЬОГОДНІ і ТУТ» детально розглянути і осмислити основу  з основ плиткової справи –  сучасні методи облицювання  поверхонь.

IV.       Засвоєння нового матеріалу

  Отже, ми переходимо  до вивчення нової теми, яка звучить так:

«Методи облицювання поверхонь плитками».

(на екран виводиться тема і мета уроку) – навчальна мета нашого уроку- сформувати   поняття та стійкі  уявлення про сучасні і традиційні методи облицювання;  формувати вміння  й розвиток вашої  здатності практично діяти, застосовувати знання й досвід успішних дій в конкретних виробничих ситуаціях.

    Я прошу записати у свої конспекти тему та план  уроку. 

І. Види та суть сучасних і традиційних методів облицювання.  Переваги та недоліки.

     Я хочу звернутися до вас з запитанням: «Що у вашому розумінні «традиційний метод?»

         Традиційний метод ще називають  у сучасній  технічній літературі методом товстого шару. Плитку викладають на традиційному цементному  розчині. Товщина прошарку при цьому може досягати

v від 7до 15мм -  при облицюванні стін і

v  від 15до 20мм – при  настиланні плитками  підлог.

         Але чому ж цей метод відживає своє? Чому все частіше плиточники обирають сучасні техніки облицювання? Ось ці важливі питання ми і повинні сьогодні разом з вами з’ясувати. У ваших столах лежать різні види плиток. Я прошу вас продемонструвати ці плитки і дати відповідь на таке запитання: «Які  з цих плиток можна викладати на цементному розчині?»

o   пропоную учням вибрати ті плитки, які можна викладати на цементному розчині за традиційним методом.

Демонструю плитки:  мозаїчну, ґрес, мармур, облицювальну керамічну, клінкер, природний камінь. Чи можна укладати   прозору скляну  мозаїку на товстий шар цементного розчину?. Хто зі мною погоджується, підіймає смайлики жовтого кольору, хто ні, зеленого. Приймаєте мої умови? Чомусь ви задумались. Сміливіше. Висувайте свої ідеї. (надаю слово учням)

       А чи можливо викласти  плитку з природного каменю, у даному випадку мармуру, на шар цементного розчину? Прошу підняти картки.  (відповіді учнів)

       Мармур – це природній мінерал, який яка як губка, втягує в себе весь бруд і таким чином вся краса, яку природа створювала тисячоліттями від одного неправильного вибору методу облицювання перетворюється на щось жахливе: на ньому з’явиться ефект іржі, темні плями, а білосніжний мармур з каррарських родовищ перетвориться  в бридкий, сірий і нікчемний булижник…. Правда, сумно?  Але це не стосується Вас, шановні учні. Ви  любите вчитись, сумлінно працюєте на виробничому навчанні і практиці, пізнаєте нове. Ви – герої іншого роману і  і ці історії не про вас! Чи не так?  (учні підіймають картки)

        Отже, підсумовуючи все вище зазначене з даного питання,  хочу наголосити на  на тому, що облицювання традиційним методом можливе тільки за певних умов: плитка - керамічна з високим водопоглинанням (більше 3%), не великих розмірів, яка викладається на  стандартну мінеральну основу, що не буде зазнавати деформацій внаслідок  температурних чи вологісних перепадів. Є й інші випадки застосування цементного розчину в облицювальних роботах, для деяких видів природного каменю,  але про них ми поговоримо трошки пізніше при вивченні наступних тем.

         Думаю, що саме час вже  поговорити про сучасні  методи облицювання і приступити до їх опанування.  

         Отже,  спочатку про те, що зумовило виникнення тонкошарових технологій?

        Перш за все – це кардинальні зміни у галузі виробництва керамічної та інших видів плиток. Сучасне технологічне обладнання дає змогу виготовляти плитки підвищеної щільності, з високою одиницею твердості за шкалою Мооса, плитки дуже великих розмірів,  плитки з штучного каменю – агломерованого мармуру, у складі якого є поліефірна смола, гресові, клінкерні, теракотові, майолікові мозаїчні плитки. Такі сучасні матеріали потребують і сучасних високотехнологічних клеючих сумішей з високими адгезійними властивостями.

         Стандартний метод (тонкошаровий метод) – це найпоширеніша техніка облицювання поверхонь плитками. А суть цього методу в тому, що  клеючу суміш наносять на  заґрунтовану, ідеально рівну поверхню, після чого прочісують клей зубчастою теркою або шпателем,  рівномірно розподіляючи. Саме так утворюється гребінчаста фактура. Вершина зубців шпателя повинна доторкатися до основи, а сам шпатель слід тримати під однаковим кутом. Саме цим і забезпечується рівномірний розподіл клейової суміші на поверхні.  Також при облицюванні стандартним методом, як варіант, клей можна наносити тільки на плитку. Дуже важливо  при облицюванні даним методом правильно  підібрати  зубчасту  терку.  При вивченні інструментів плиточника на попередніх уроках  ми звертали увагу на правильний підбір розміру зуба терки.       

      Пригадайте, будь ласка, що визначає розмір зуба терки? Як правильно підібрати зубчасту терку?

(відповідь учня)

Розмір плитки, см	10х10	15х15	10х20	25х20	30х30	40х40 і більше
Розмір зуба терки, мм	4	6	6	8	10	12

          Називаю розмір плитки, а ті учні у яких на партах є такі плитки, демонструють їх. Інші  учні, вибирають і демонструють відповідно,  терку.  Якщо правильно приготовлений клейовий розчин, правильно підібрана висота зуба терки,  площа контакту при стандартному методі буде складати понад 65% і цього цілком достатньо,  щоб плитка не сповзала з вертикальної поверхні. 

         А зараз я запрошую вас для виконання облицювальних робіт на фасадах. Ми вже можемо вирушати? Ви можете мене підтримати або заперечити моє рішення, піднімаючи смайлики:

Ø хто вже йде зі мною облицьовувати фасад - піднімають жовті   смайлики,

Ø хто заперечує – зелені? І чия  армія  більша?

 Перемогли зелені, їм і надаємо слово (учні стверджують про неможливість такої забаганки, так як вологісно-температурний режим не відповідає нормативним значенням.

      А про нормативні  температурні умови нам розкаже група переможених (роботи з використанням сухих клеючих сумішей  можна виконувати за температури повітря від + 5⁰ С до  +30⁰ С при відносній вологості 60-65%)

       Чи можемо ми використати вже відомий нам стандартний метод для облицювання на фасадах ?

        Будинок він ніби не живий організм, але і його оздоблені поверхні інколи «хворіють». З  настанням весни, як тільки сонечко починає прогрівати фасад, можна побачити найдивовижніші речі. Привабливими їх не назвеш, але ж чому плитки відшаровуються і осипаються, як осінній лист після першого доброго морозу? Можливо варто звернутися за допомогою до такої цікавої науки як фізика? 

       Як з точки зору фізики пояснити, що спричинює відпадання плиток на сходах, на фасадах?

        Прошу, мої спеціалісти, проведіть розслідування і  скажіть свої міркування з цього приводу (відповіді учнів). 

        Як забезпечити якість облицювання і його довговічність на фасадах, сходах, терасах, балконах? (відповіді учнів, які отримали випереджуюче завдання на урок).

         Отже, для зазначених вище  конструкцій,  підійде така техніка облицювання, при якій клей наносять і на поверхню конструкції, яка облицьовується  і на плитку, шаром не менше 1-2мм. 

Такий метод називають комбінованим. Забезпечується максимальна площа контакту – 99-100%.

         А чи підійде такий метод нанесення клею  для ванних та душових кімнат? Адже там також плитці «не солодко». Пара, зміна вологості, температури - це також часто призводить до небажаних результатів

(учні висловлюють свої припущення).

          Однією з сучасних модних тенденцій в галузі виробництва керамічних  плиток є тенденція до збільшення їх розмірів. Отже, плиточнику знову необхідно озброюватися знаннями про особливості викладання великогабаритних плиток. Часто на таких покриттях можна побачити тріщини, які виникли в процесі експлуатації.

          Чи не пов’язано це якимось чином з неправильною технікою викладання таких плиток? Скажіть, будь-ласка,  свої припущення з приводу настилання підлог великогабаритними плитками?Що тут визначає майбутню якість і довговічність?

                                                      (відповіді учнів)

        Дуже важливим при викладанні великих плиток є забезпечення максимальної  площі контакту до 100%. Часто виникає спокуса у замовників виграти в ціні на клеючу суміш, але тут доречною буде приказка «скупий платить двічі». Не можна,  використовуючи дешевий клей,  виконати без пустотне викладання плиток.  Для безпустотного методу викладання плиток підійдуть тільки клеї з високим вмістом термопластичних полімерів. Такі клеї мають у своєму складі органічне в’яжуче – еластомер. Це полімер, що має в діапазоні експлуатації високо еластичні властивості. Еластомери здатні до розтягування під навантаженням і повернення до початкового розміру після його зняття, тобто до виявлення армувальних властивостей. Зазвичай на  мішках з таким клеєм є напис FLEX.

5.       Закріплення та усвідомлення нових знань, умінь, навичок

  ІІ.  Переваги застосування сучасних тонкошарових технологій.

І знову запитання до вас, мої майбутні плиточники:

        Які ж переваги застосування сучасних тонкошарових технологій? Чим зумовлене  їх таке успішне просування на будівельному ринку?    (прошу, ваші міркування з цього приводу)

       А підсумувати все вами сказане я попрошу _____прізвище учня, який отримав випереджаюче завдання на сьогоднішній урок. 

Прошу  до виступу (Додаток ІІ)

        А що саме забезпечує якість тонкошарових облицювань? (відповіді учнів)

      З метою закріплення та усвідомлення нових знань, умінь, навичок я пропоную вам виконати опорний конспект з теми (додаток ІІІ) та  переглянути відеоролик «Методи облицювання поверхонь».

Націлюю учнів на те, що після перегляду відео їм буде запропоновано виконати інтерактивну вправу «Незакінчене речення» (Додаток 4)

6.     Практичне застосування знань, умінь і навичок

Робота в групах над вправою  «Незакінчене речення».

7.     Підведення підсумків уроку,  оголошення оцінок

8.     Рефлексія

Вправа. Інтерв’ю

Учні вже об’єднані в групи. Представники  з кожної групи продумують  і складають  по одному  запитанню  щодо теми уроку і обмінюються запитаннями-відповідями.

9.     Домашнє завдання

Виконати конспект теми за підручником.

Карапузов Є.К. «Матеріали і технології в сучасному будівництві» К. Вища школа, 2004 – стор. 263-266;

підготуватися до виконання самостійної роботи за темою уроку. За фотофрагментом облицювання вам необхідно буде назвати метод облицювання та дати короткий опис даного методу.

 Додаток 1. Десять правил плиточника

«Десять правил плиточника».

Правило 1. Професіонал не продає свою роботу нижче за ринкові ціни
Кожен плиточник повинен знати ціну своєї роботи, вміти показати професійні переваги над конкурентами. Хороший плиточник не стане братися за роботу за цінами нижчими за ринкові, тільки через те, щоб отримати чергове замовлення. Звісно,​​у різних регіонах вартість робіт оцінюється по-різному. Це залежить від попиту та пропозиції. Хороший плиточник завжди в курсі ринкових цін і вкотре торгуватися не буде. А ви, цікавитесь цінами на виконання плиткових робіт?

Правило 2. Наявність гарного інструменту для роботи

Хороший інструмент у майстра говорить багато про що. Уявіть собі, якщо до Вас прийде плиточник з одним відром, з якого стирчить крива кельма, якийсь зігнутий шпатель і зламана рулетка. Таку ситуацію можна уявити, але неможливо уявити, як з таким інструментом можна зробити ідеальну роботу.
Отже, з першого погляду будь-яка людина, визначить, який інструмент має плиточник. Як кажуть у народі, «Видно пана по халявах»:).

Професійний плиточник має весь необхідний інструмент. У першу чергу, плиткорізи – це повинні бути як ручний (для сухого різання), так і водяний верстат. Без мокрорізу не можна красиво зрізати кут під сорок п'ять градусів. І безліч інших пристроїв таких як: гребінки з різним розміром зубів, коронки для різання отворів під крани та розетки, рівні та затирочний інструмент. На жаль, на такі, здавалося б, дрібниці багато людей не звертають уваги. А шкода!

Правило 3. Продуманість та логіка дій

ЛОГІКА- БОГ МИСЛЯЧИХ. На самому початку необхідно визначитися з фронтом робіт. Продумати, що потрібно зробити і як. Вимірюється приміщення або площа, де укладатиметься плитка. Якщо є проект, необхідно уважно з ним ознайомиться. Якщо проекту немає, то плиточник повинен сам розрахувати ширину ідеального шва і розкласти плитку так, щоб плитка була укладена без дорізу або доріз був по можливості менш помітним.

Наведу приклад. Коли ви входите до туалетної кімнати, то унітаз встановлений на протилежній стіні від дверей. Плитка повинна бути покладена таким чином, щоб середній шов був посередині або плитка повинна бути укладена симетрично з дорізом більше чверті. Якщо укласти плитку від краю цілою, а в іншому кутку як вийде, то буде не дуже красиво. При такому укладанні навіть найкрасивіша і найдорожча плитка буде виглядати не закінченою. Головне не поспішати, все продумати та поміряти.

Правило 4. Сприйняття простору

Спочатку роботи плиточник повинен врахувати всі особливості приміщення і навіть уявити розташування меблів. Це треба для того, щоб на видному місці не було дорізів тобто  на видних місцях має бути скрізь красива ціла плитка.Також завжди є точки, на які людина звертає увагу в першу чергу. І на цих точках необхідно наголошувати.  Дев'яносто  відсотків замовників, входячи в свіжо обкладену плиткою ванну, в першу чергу звертають увагу на правий від входу кут, а потім протилежну стіну і стіну, на якій висить дзеркало. Мало хто звертає увагу на стіну, де розташовані двері. Хоча у багатьох так званих плиточників ця стіна вважається найбільш проблематичною. Так як у багатьох, саме на цій стіні, не сходяться шви.

Правило 5. Звертати увагу на шви між плитками

Одне з найскладніших завдань, яке стоїть перед плиточником перед початком роботи. Необхідно перевірити розміри плитки для підлоги і плитки для облицювання стін. Ідеально, коли шви плитки нав'язують на стінку. Інший момент, коли плитка одного розміру укладається на підлогу у різних суміжних приміщеннях без порогів. У такому разі від плиточника потрібно максимум уваги та знання елементарної геометрії. Повірте, новачок не зможе розрахувати все таким чином, щоб шви від початку до кінця в будь-якому напрямку були рівними. Щоб не було видно косих дорізів на будь-якій стінці. І все ж, якщо є доріз, то він повинен бути більше ніж три чверті розміру плитки. Таким чином, бачачи підхід плиточника до розбивки приміщення, замовник розуміє, кому довіряє ремонт.

Правило 6. Іти в ногу з часом

Хороший плиточник не використовує старих методів у своїй роботі, таких як укладання плитки на (ляпухи). Думаю, що в цей спосіб ніхто вже не користується. Будівельний прогрес рухається вперед і плиточникам доводиться постійно вчитися. На ринку з'являються нові клеючі суміші, затирання, і сама плитка іноді вражає своєю різноманітністю. Декори, фризи, стели, плінтуса іноді змушують задуматися і дуже досвідченого плиточника. Але коли майстер використовує у своїй роботі нові матеріали та технології, робота виглядає дуже красиво, по-новому і незвичайно. З таким майстром можете бути впевнені, що Ваша кухня, ванна кімната або інше приміщення обкладене керамікою, буде шедевром у будинку. Не дарма плиточника називають ювеліром серед будівельників.

Правило 7. Підготовка основи

Іноді зустрічається ситуація, коли приходячи на новий об'єкт, замовник хоче, щоб плиточник відразу приступив до роботи, щоб подивитися якість роботи. Перед початком роботи спочатку необхідно проконтролювати, чи достатньо вирівняні поверхні для укладання плитки. У випадку, коли поверхні нерівні , майстер повинен звернути увагу замовника на те, що необхідно спочатку вирівняти стіни або стяжки. І що ціна та час закінчення робіт збільшиться. А якщо замовник наполягає на тому, що ті нерівності вирівняються клеєм або якось так укладуть, то в такому разі краще відмовитись від подібного замовлення. Напевно, кожен плиточник бачить наперед, як зрештою виглядатиме його робота і кожен знає, як укладати плитку на нерівні основи

Плитка облицювальний матеріал, а не вирівнюючий. І надати гарантію на таку роботу складно. При великому шарі клею є можливість того, що з часом плитка може відвалитися.

Правило 8. Не дати зіпсувати свою роботу

Це може статися на великих об'єктах або котеджах. Після закінчення робіт плиточника інші фахівці згадують про якісь проводи, інші недоліки або просто продовжують свою роботу маляри; виникає велика ймовірність того, що можуть подряпати або зробити відколи на плитці.
Щоб уникнути таких неприємностей плиточнику бажано захистити свою роботу, накривши її поліетиленом, картоном і зверху тонкою фанерою. Такі дефекти, як правило, виявляють наприкінці будівництва, коли робиться генеральне прибирання. І виявляється, що такої плитки у запасі немає, і в магазинах її вже не продають. Побережіть нерви свої та замовників!

Правило 9. Профі пишається своєю роботою

Цими словами сказано все про хорошого плиточника. Потрібно пишатися роботами, які зробив раніше і не приховувати об'єкти, де замовники не були повністю задоволені з якихось причин. Всі свої дороблені об'єкти найкраще презентувати на своєму сайті з можливістю замовників залишати коментар щодо якості роботи та просто спілкування з майстром.

Правило 10. На жаль, немає часу зразу взяти нове замовлення
Це правило   на кінець  десятки «Як визначити хорошого плиточника?». Хоча цей пункт має бути на першому місці.. Роботу плиточника необхідно планувати наперед. Деколи це навіть буває за півроку наперед.
Хочете найняти хорошого плиточника, то почніть шукати його в той момент, коли ремонт тільки починається. За два три місяці Ви можете напроситися на об'єкти, де зараз плиточник працює, і подивитися його роботу, оцінити якість.

На завершення десяти правил плиточника хочу Вас застерегти від тих плиточників, які прийдуть відразу після дзвінка з відром у руці, з якого стирчить зламана рулетка зігнутий шпатель і якийсь короткий рівень і готовий відразу приступити до роботи. Гоніть таких майстрів, хоча кажуть, що бувають винятки.

Думаю, що мої поради  були  цікавими  та корисними. А я бажаю Вам менше сюрпризів У МАЙБУТНІЙ ПРОФЕСІЇ . 

Нехай професія приносить задоволення!

Додаток 2. Переваги та якість тонкошарових технологій

1. Мінімальні витрати матеріалу – товщина прошарку  0.5мм-5мм. У порівнянні: 25 мішків звичайного цементного розчину= 2 мішкам клею.

2. Можливість клеїти плитки на різні поверхні: на ДВП, ДСП, паркет, гіпсокартон, дошки та інші поверхні з використанням клеїв на цементній основі

3. Економія часу- швидке приготування розчинуі простота нанесення, хороші технологічні властивості.

4. Матеріали швидкої дії: до прикладу, викладання плитки на швидкотверднучих клеях дає можливість вже через 2-3 години експлуатувати покриття; стяжка з сухих будівельних сумішей дуже щвидко набирає міцність, втрачає вологу за 24 години до 2%, а звичайна стяжка з цементного розчину повинна мати видержку 28 діб - для набирання міцності і втрати вологи до нормативного значення.

5. Матеріали суперпрофесійні: сповзання плиток з вертикальної поверхні від 0-0,5 мм, що дає можливість викладати плитки зверху вниз, що покращує декоративність і прискорює процес облицюванн.

6. Повзучість розчину як у води (розтікається), що дає можливість виконати ремонт облицювання у місцях відпадання плиток (свердляться отвори, в які заливають текучий мікроцементний клей), а також забезпечити 100% площу контакту при викладанні великогабаритних плиток (безпустотний метод).

7.  Культура праці: при виконанні будівельно-оздоблювальних робіт менше пилу, бруду, будівельного сміття,  що дає можливість одночасно виконувати ремонтні роботи і забезпечити спокійне проживання мешканців у суміжних приміщеннях .

8.  Висока міцність, довговічність, водостійкість, хімічна стійкість тощо.

9.  Душевний спокій, що облицьовка не відпаде.

10. Зменшення транспортних витрат.

Якіcть тонкошарових технологій (норми DIN)

Адгезія  - 0,5 Н/мм;

Утворення твердої кірки після нанесення клею на поверхню – через 10 хвилин (мінімально) – відкритий час клею може бути і  більше 39 хвилин

Сповзання плиток – 0-0,5мм;

Мінімальний час коригування – більше 10 хвилин; можна робити корекцію плитки і вона не буде сповзати;

Площа контакту забезпечується від 65% - 100%- (при застосуванні еластичних клеїв);

Зернистість матеріалу (пісок без органічних домішок, промитий, просушений, просіяний; плитка не буде рухатися (кочатися) при викладанні;

Якість основи визначають ступенем зіпсованості; основа повинна бути рівна (нерівності до 3-5мм), прогрунтована сучасними ґрунтовками ;

Термін придатності розчинової суміші  не менше як 60 хвилин - робочий час суміш.

Додаток ІІІ Опорний конспект 

Додаток 4. Вправа "Незакінчене речення"

https://forms.gle/bxzQmS2Xc7mKQeZj7

 

Використані джерела:

 1. Карапузов Є.К. «Матеріали і технології в сучасному будівництві»Вища школа, 2004

2. Матеріали з відкритих джерел мережі Інтернет