Уроки 16-17 Технологічні операції підготовки та обробки поверхонь під просте водне фарбування

 

Тема 3. Технологія підготовки та обробки поверхонь під просте водне фарбування  

Уроки 17-18 Технологічні операції підготовки та обробки поверхонь під просте водне фарбування.

Підготовка та обробка поверхонь 

70% успіху при фарбуванні поверхні залежить 

від якості підготовки та обробки поверхні перед фарбуванням.

У початковій стадії будь-якого процесу фарбування,  проводиться попередня обробка поверхні. Це самий трудомісткий і тривалий процес, якому часто не приділяють належної уваги, однак він є необхідною умовою отримання якісного покриття. Підготовка поверхні зумовлює якість, стійкість, еластичність і довговічність покриття, сприяє оптимальному зчепленню лакофарбового матеріалу з поверхнею, що фарбується і поліпшенню його декоративно-захисних властивостей. Кінцевий результат забарвлення і експлуатація покриття багато в чому залежать від старанності, з якою була проведена підготовка поверхні, мета якої – зробити поверхню якомога більш рівною і гладкою, забезпечуючи тим самим гладке і рівне фінішне покриття.

Послідовність операцій:

1. Видалення неміцної штукатурки, фарби, що відшарувалася, вапняних покриттів.
2. Видалення жирових, пилових та інших забруднень.
3. Шпаклювання тріщин, вирівнювання поверхні шпаклівкою.
4. Шліфування.
5. Ґрунтування.

Поверхні неоднакові (виконані з різних матеріалів), тому різною буде їх підготовка до фарбування.

Підготовка нефарбованих раніше поверхонь.

Нові, нефарбовані раніше оштукатурені поверхні готуємо до фарбування в такій послідовності:

1. В першу чергу, поверхню необхідно прочистити або згладити спочатку пемзою, потім шліфувальною шкуркою. Поверхня, що очищується повинна бути сухою,  очищення проводимо круговими рухами. У процесі цієї операції від штукатурного шару відлущуються піщинки, які слабо тримаються, згладжуються невеликі нерівності, а поверхні стають рівними і гладкими.
2. Другий етап: ґрунтування поверхні. Ґрунтовка зміцнює пухку поверхню, вирівнює її поглинаючу здатність, покращує зчеплення з основою і подальшим оздоблювальним матеріалом. В цьому випадку добре використовувати ґрунтовку глибокого проникнення «SuperBase» ТМ «Farbex», яка створить ефективний захист від грибку та цвілі, зміцнить і максимально вирівняє всмоктувальну здатність пофарбованої поверхні. Якщо площа більша, можна використовувати ґрунтовку-концентрат глибокого проникнення «SuperBase 1: 4» ТМ «Farbex», яка розбавляється чистою водою у співвідношенні: 1 частина ґрунтовки до 4 частин води.
3. Наступний етап: шпаклювання тріщин та вирівнювання поверхні. Всі тріщини, нерівності згладжуємо за допомогою шпаклівки. Після повного висихання шпаклівки, поверхню необхідно зашліфувати до гладкої поверхні, видалити шліфувальний пил.
4. Фарби дуже не люблять пил (а на зашліфованих поверхнях пилу більш ніж достатньо), тому завершальний етап підготовки – знепилювання, для цього можна скористатися щітками або вологою ганчіркою. Якщо ви обрали вологий спосіб знепилювання, то перед фарбуванням поверхню необхідно добре просушити.
5. Далі поверхню знову ґрунтуємо. Повторне ґрунтування проводиться з метою поліпшення зчеплення (адгезії) з подальшим лакофарбовим матеріалом, а також зв’язування пилу після шліфування. Для цього знову використовуємо ґрунтовку глибокого проникнення «SuperBase» ТМ «Farbex» або ґрунтовку-концентрат глибокого проникнення «SuperBase 1: 4» ТМ «Farbex».
6. Завершальний етап підготовки оштукатурених поверхонь – ґрунтування. Ґрунтують поверхню для того, щоб створити однорідну здатність пофарбованої поверхні  вбирати вологу і зменшити витрату фарби, застосовуючи для цього ґрунтовку на водно-дисперсійній основі

ДОДАТКОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ МАТЕРІАЛ ЗА ТЕМОЮ УРОКУ

Поверхні  приміщень, які опоряджуються, здають під малярні роботи у відповідному стані: отвори в будівлі повинні бути засклені або тимчасово закриті щитами, щоб захистити приміщення від пилу і нерівномірного просушування малярних покриттів.

Вологість оштукатурюваних поверхонь допускають не більше 8% (вологі штукатурки можна фарбувати тільки вапняними складами). На оштукатурюваних поверхнях не повинно бути дутиків і тріщин, щілин в місцях примикання до лиштв, підвіконня і плінтусів, а також пропусків в нішах за радіаторами і трубами різного призначення. Допустима вологість столярних виробів не більше 12%. Вони повинні бути добре пригнаними і очищеними від пилу. Ретельно перевіряють, щоб конструкції були жорсткими і не мали хитких елементів; підлога – міцно скріплена, а дошки прибиті і не допускали провисання.

Підготовчі операції починають з очищення поверхонь. Невеликі об’єми робіт виконують вручну, закріпивши шкірку на дерев’яній колодці, а великі – за допомогою шліфувальних машин.

Наступною операцією є розшивання тріщин на штукатурці.

Ґрунтування  поверхні здійснюють перед частковим підмазуванням щілин, видаленням дутиків тощо, а також перед нанесенням кожного шару шпаклівки  і перед фарбуванням. Грунтовку  наносять за допомогою фарборозпилювачів, валиків або макловиць.

Ґрунтовки, в які входить мідний купорос, наносять вручну або працюють в респіраторах. Ґрунтовка всієї поверхні робить її однорідною відносно поглинання рідини з подальших малярних покриттів і покращує зчеплення останніх з поверхнею основи.

Часткове підмазування виконують вручну шпателем з твердим полотном, направленим під кутом 45° до русла тріщини. Після затвердіння підмазаних місць їх шліфують шліфувальними машинами або вручну (при невеликих об’ємах). Після шліфування з поверхні видаляють пил щіткою з рослинним ворсом або пилососом. 

При простому опорядженні, як правило, достатньо однієї ґрунтовки, проте неякісне виконання загальнобудівельних робіт приводить до необхідності виправлення дефектів, до підмазування тріщин і шліфування підмазаних місць.

 

Причини тріщин на стінах можуть бути різноманітними, а з’ясування таких причин часто може виявитися чинником, важливим для нашої безпеки:

Нерівномірне осідання фундаменту будівлі, спорудженої на ґрунтах  з різними характеристиками. (у новобудовах) 

Провисання стелі і тиск на розподільні стіни. (у будівлях із залізобетонними конструкціями)

Використання невідповідних будівельних матеріалів або у неправильний спосіб (неправильно підібраний розчин, поєднання стінових матеріалів з різними фізичними

властивостями, занадто швидке висихання штукатурки).

Вік і поганий технічний стан будівлі.

Відсутність належних проміжків дилатації

Незалежні причини (наприклад, зміна інтенсивності дорожнього руху у районі, шкідливий вплив гірничих виробок тощо).

 

Визначення причин появи тріщин є необхідною умовою для ефективного їх усунення. З вигляду тріщини, її положення на стіні, а також з розміщення стіни відносно сусідніх елементів будівлі досить часто можна зробити висновки про причини виникнення тріщини та про спосіб ремонту пошкоджень. Проте нерідко потрібне досвідчене око спеціаліста.

Якщо тріскання стін є результатом структурних змін, а тріщина йде глибше, ніж шар штукатурки, проблема є дещо більшою і вимагає рекомендацій професіоналів, які визначать зміни і спосіб їх виправлення, а насамперед забезпечать безпеку мешканців. Експерта слід викликати у тому випадку, коли після усунення штукатурки видно тріщини у стінах і конструкційних елементах, оскільки вони можуть бути потенційною загрозою для безпеки будівлі. У випадку розподільних стін допускаються навіть глибокі тріщини (вони часто складають виключно естетичну проблему),загрозу становлять лише тріщини, викликані провисанням стелі.

Якщо тріщина виникла не внаслідок серйозних порушень у конструкції будівлі і є результатом природних напружень, маємо проблему візуального характеру, яку можна легко усунути самостійно.

1. Шпаклювальні маси

Рекомендуються при невеликих усадкових  тріщинах штукатурки (наприклад, у місці проходження електричних кабелів). Іноді на стіні утворюється сіточка з тріщин. Для усунення таких пошкоджень достатньо відповідної шпаклювальної маси.

Посилені шпаклівки.

Завдяки вмістові у своєму складі домішок крихти, піску і мінеральних добавок, вони є відмінним наповнювачем, призначеним у тому числі для заповнення виїмок у бетонних, залізобетонних, цегляних конструкціях, мінеральних штукатурках. Готова до використання еластична ремонтна маса ACRYL-PUTZ® FX23 FLEX з додаванням скловолокна після висихання утворює прозоре покриття з видимими волокнами, яке можна покрити шпаклювальними гладями ACRYL-PUTZ® ST10 START, FS20 ФІНІШ або FD12 FASAD.

Тріщини стіни, якщо вони не є результатом пошкодженої або дефектної конструкції будинку, можна легко виправити самостійно. Вибір методу залежить від розміру тріщин, а також від типу матеріалу, з якого виконана стіна.

2. Ремонтні стрічки із скловолокна або нетканого матеріалу.

а. Розширити тріщину металевим шпателем, видалити рухомі елементи штукатурки.
б. За допомогою шпателя, металевої щітки, а потім наждачного паперу очистити краї тріщини.
в. Пензлем або пилососом ретельно очистити щілину.
г. Заґрунтувати тріщину для покращення адгезії.
д. Наклеїти на щілину ремонтну стрічку із скловолокна.
(для стрічки з нетканого поліпропілену необхідно спочатку заповнити тріщину шпаклювальною масою, потім використати стрічку і повторно нанести розчин).
е. На стрічку (вглиб тріщини) вдавити шпаклювальну масу.
є. Після висихання масу притираємо.

Оброблена таким чином стіна стає гладенькою і захищеною від можливих подальших тріщин у цьому місці. Такий метод особливо рекомендується для гіпсових штукатурок, а також тріщин у гіпсокартонних стінах.